маневрування
МАНЕВРУВАННЯ, я, с. Дія за знач. маневрувати. Нестачу зброї партизани намагалися перекрити несподіваними наскоками, захопленням ініціативи бою і вмілим маневруванням (Панч, І, 1956, 322); Боротьба проти союзного імперіалізму не може означати принципіальної відмови від тактики поступок як засобів стратегічного маневрування (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 41); Всі ці турботи нагадували велику битву, де було маневрування технікою в гігантських, державних масштабах (Руд., Остання шабля, 1959, 465).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | маневрування | маневрування |
Родовий | маневрування | маневрувань |
Давальний | маневруванню | маневруванням |
Знахідний | маневрування | маневрування |
Орудний | маневруванням | маневруваннями |
Місцевий | на/у маневруванні | на/у маневруваннях |
Кличний | маневрування | маневрування |