мани
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мани | |
Родовий | манів | |
Давальний | манам | |
Знахідний | манів | |
Орудний | манами | |
Місцевий | на/у манах | |
Кличний | мани |
мана
МАНА, и, ж. 1. Уявний образ кого-, чого-небудь, що ввижається комусь; привид, примара. [Стеха:] Ні, це не Андрій, це мана!.. (Кроп., І, 1958, 486); [Панса (до Прісцілли): ] Доню! .. Я піду в порожній дім ваш, сяду безпорадний при згаслому багатті, буду лити старечі сльози, поки очі згаснуть... стурбую ваші мани, хай прилинуть потішити мене... (Л. Укр., II, 1951, 464); Коли мана ближчає, можна помітити, що вона в трусах і майці (Ю. Янов., II, 1954, 201); * У порівн. Проженуть з одного місця, - Зникне Чіп, як та мана... (Воскр., Цілком.., 1947, 63); // перен. Щось несправжнє; ілюзія, омана. Що мені без тебе щастя? Звук порожній і мана! (Фр., XI, 1952, 13).
2. розм. За уявленнями забобонних людей - те, що навіяне "злим духом". Їй-богу моєму, забулася, що й зарікалася не пити, неначе вона [кума] ману навела на мене (Н.-Лев., III, 1956, 253); - Прожени мою турботу: дай хоч зілля-привороту, хоч нашли якусь ману на Оксану навісну! (Забіла, У.. світ, 1960, 131); // перен. Щось незрозуміле, незбагненне. Іноді Шовкунові здавалося, що кінь іде не вперед, а задкує. "Що за мана?" - стріпує Шовкун головою, щоб розігнати сон (Гончар, III, 1959, 77).
@ Пускати (пустити, напускати, напустити і т, ін.) ману [в вічі] на кого і без додатка - уводити кого-небудь в оману, обдурювати, морочити голову комусь. - Еней пустив на нас ману (Котл., І, 1952, 71); - От нехай лиш побачу, що він тут ману пускав та книжки людям читав, - зараз руки назад та й до врядника (Коцюб., II, 1955, 12); Як же лучалося йому вийти на вулицю або піти куди на вечорниці, він зараз пускав їм [парубкам] ману в вічі (Мирний, І, 1949, 175).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мана | мани |
Родовий | мани | ман |
Давальний | мані | манам |
Знахідний | ману | мани |
Орудний | маною | манами |
Місцевий | на/у мані | на/у манах |
Кличний | мано | мани |
манити
МАНИТИ, маню, маниш, недок., перех. 1. чим і без додатка. Кликати, звати, роблячи певні знаки рукою, поглядом і т. ін. - Ось ідіть сюди. Ідіть, - манив її [Галю] і бровами і головою Власов (Мирний, IV, 1955, 130); Вчителька підходила до Романа ближче й манила рукою до себе (Вас., І, 1959, 60); // Вабити (принадою). Всі доярки по черзі.. випробували різні підходи до корови, манили всіма принадами, щедро розсипали перед нею найпривітніші слова (Вол., Місячне срібло, 1961, 260).
2. перен. Притягати до себе; вабити (у 2 знач.), приваблювати. Хотів він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла й манила його (Н.-Лев., II, 1956, 267); Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Кобр., Вибр., 1954, 156); Нас манила романтика грандіозних проектів (Гур., Друзі.., 1959, 238); // Викликати бажання відправитися куди-небудь, бути десь, робити, переживати що-небудь. Весно, ти мучиш мене! Розсипаєшся сонця промінням, Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш! (Фр., XIII, 1954, 304); Життя кудись іде, хвилюється, як море, І манять до утіх нас устоньки дівочі... (Рильський, І, 1960, 114); Манила [річка] нас спуститись вниз, Холодної води набрати (Шер., Дорога.., 1957, 26); // безос. Уже пшеницю звезли і вимолотили, а Василя так і манило, так і тягло в поле (Мирний, IV, 1955, 213); // Захоплювати (думки, уяву). Над Федоровою головою - безодня всесвіту, що одвіку манить людські думки (Мушк., Серце.., 1962, 199).
@ Манити очі - притягати погляд. Узькі глибокі щілини темніли внизу, вкриті тінню, і манили до себе очі своєю чарівничою свіжиною та прохолодою (Н.-Лев., II, 1956, 386).
3. чим і без додатка, рідко. Вводити в оману. [Xаритина:] Я манила себе надіями, хотіла сама йому признатися, дурна, дурна... (К.-Карий, І, 1960, 227); Летить подорожній до того гаю в пекучому степу, а гай далі тікає.. Отак і манить, водить мара по розпеченій, потрісканій землі (Кучер, Прощай.., 1957, 19).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | маню | манимо |
2 особа | маниш | маните |
3 особа | манить | манять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | манитиму | манитимемо |
2 особа | манитимеш | манитимете |
3 особа | манитиме | манитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | манив | манили |
Жіночий рід | манила | |
Середній рід | манило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | манімо | |
2 особа | мани | маніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | манячи | |
Минулий час | манивши |
манути
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ману | манимо |
2 особа | маниш | маните |
3 особа | манить | манять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | манутиму | манутимемо |
2 особа | манутимеш | манутимете |
3 особа | манутиме | манутимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | манув | манули |
Жіночий рід | манула | |
Середній рід | мануло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | манімо | |
2 особа | мани | маніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | манячи | |
Минулий час | манувши |
ман
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ман | мани |
Родовий | мана | манів |
Давальний | манові, ману | манам |
Знахідний | ман | мани |
Орудний | маном | манами |
Місцевий | на/у мані | на/у манах |
Кличний | мане | мани |