маніритися
МАНІРИТИСЯ, рюся, ришся, недок. Поводитися манірно; маніжитися (у 1 знач.). Жінка вже літня, а чогось маніриться, прикриває рота хустинкою, ніби їй п'ятнадцятий рік щойно пішов (Вільде, На порозі, 1955, 198); - Чи я ж не принадна? - манірячись, поспитала Настя-Дарина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 365); // Примушувати себе довго просити (до столу тощо). Його хазяйка мила Сипучої для нас картоплі наварила, Та дещиця і в нас у рюкзаках була, Тож, не манірячись, ми сіли до стола (Рильський, Сад.., 1955, 56).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | манірюся | маніримося |
2 особа | маніришся | маніритеся |
3 особа | маніриться | маніряться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | маніритимуся | маніритимемося |
2 особа | маніритимешся | маніритиметеся |
3 особа | маніритиметься | маніритимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | манірився | манірилися |
Жіночий рід | манірилася | |
Середній рід | манірилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | манірмося | |
2 особа | манірся | маніртеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | манірячись | |
Минулий час | манірившись |