мартен
МАРТЕН, ч ., мет. 1. род. а. Те саме, що Мартенівська піч (див. мартенівський). Домна дає чавун. Чавун іде в мартенівські печі. Мартени дають сталь (Вишня, І, 1956, 332); Біле полум'я в мартені знову загуло на повну силу (Собко, Біле полум'я, 1952, 13).
2. род. у. Те саме, що Мартенівська сталь (див. мартенівський).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мартен | мартени |
Родовий | мартена | мартенів |
Давальний | мартенові, мартену | мартенам |
Знахідний | мартен | мартени |
Орудний | мартеном | мартенами |
Місцевий | на/у мартені | на/у мартенах |
Кличний | мартене | мартени |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мартен | |
Родовий | мартену | |
Давальний | мартенові, мартену | |
Знахідний | мартен | |
Орудний | мартеном | |
Місцевий | на/у мартені | |
Кличний | мартене |