марудитися
МАРУДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., розм. 1. з ким - чим, над ким - чим, біля кого - чого і без додатка. Робити щось клопітливо й довго; вовтузитися (у 2 знач.). Дідок охоче продав Рябуху [корову] в артіль, бо вже й самому насточортіло марудитися з цебрами (Вол., Місячне срібло, 1961, 251); Дружинін вибив люльку, клопітно марудився з нею, вичищаючи залишки попелу (Ле, Право.., 1957, 328); До темноти поралися в сараї, то марудячись над кришкою, то пильно перевіряючи герметичність чана (Шовк., Інженери, 1948, 365); Надаремно сьогодні стара Дунаїха марудилась біля печі: ніхто з лісовиків навіть не думав узятись за ложку (Стельмах, І, 1962, 387); Загайко, марудячись, почав поволеньки обшукувати свої бездонні кишені (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 414).
2. Мучитися, нудьгуючи. Нудився [Антосьо], марудився, чогось хотілось - і сам не знав чого (Свидн., Люборацькі, 1955, 170); Марина не знала, як догодити, як власкавити чоловіка, що завжди дома нудьгує, марудиться, не найде собі місця, не держиться хати (Горд., Дівчина.., 1954, 102).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | маруджуся | марудимося |
2 особа | марудишся | марудитеся |
3 особа | марудиться | марудяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | марудитимуся | марудитимемося |
2 особа | марудитимешся | марудитиметеся |
3 особа | марудитиметься | марудитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | марудився | марудилися |
Жіночий рід | марудилася | |
Середній рід | марудилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | марудьмося | |
2 особа | марудься | марудьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | марудячись | |
Минулий час | марудившись |