матчин
МАТЧИН, а, е. 1. Прикм. до матка11. - Ви, бояри, підете дальше, до самого матчиного леговища! (Фр., VI, 1951, 13).
2. діал. Прикм. до матка1 2; належний матері. [Явдоха:] Свята земле, рідна земле! І батькові, і матчині ніженьки по тобі ходили, і кісточки ти їх прийняла до себе... (К.-Карий, II, 1960, 135).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | матчин | матчина | матчине | матчині |
Родовий | матчиного | матчиної | матчиного | матчиних |
Давальний | матчиному | матчиній | матчиному | матчиним |
Знахідний | матчин, матчиного | матчину | матчине | матчині, матчиних |
Орудний | матчиним | матчиною | матчиним | матчиними |
Місцевий | на/у матчиному, матчинім | на/у матчиній | на/у матчиному, матчинім | на/у матчиних |