маячення
МАЯЧЕННЯ, я, с. Дія та стан за знач. маячити2. Бармаш залишається в таборі. В жорстокому жару, увесь побитий, втративши свідомість, б'ється в маяченні (Коз., Гарячі руки, 1960, 217); * У порівн. Граф Замойський, немов у маяченні, процитував улюблений і грізно віщий приспів Яна Кохановського (Ле, Наливайко, 1957, 295).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | маячення | маячення |
Родовий | маячення | маячень |
Давальний | маяченню | маяченням |
Знахідний | маячення | маячення |
Орудний | маяченням | маяченнями |
Місцевий | на/у маяченні | на/у маяченнях |
Кличний | маячення | маячення |