маячливий
МАЯЧЛИВИЙ1, а, е. Те саме, що маячний. Я писав її [поему] для власної втіхи і забави, химерним, маячливим стилем тієї романтичної школи, де я свої наймиліші молоді роки прожив (Л. Укр., IV, 1954, 134); Скільки днів і ночей тривало маячливе його забуття? Опритомнів уночі, в похмурому бараці, серед таких же, як сам, маслакуватих тифозників (Гончар, II, 1959, 130); Маячливі плани паліїв війни.
МАЯЧЛИВИЙ2, а, е. Який маячить (див. маячити1). Ці запахи в'ялих рослин, ця млосна й хитлива імла. Сплітаються, в'ються й течуть одним маячливим струмінням (Бажан, Роки, 1957, 191).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | маячливий | маячлива | маячливе | маячливі |
Родовий | маячливого | маячливої | маячливого | маячливих |
Давальний | маячливому | маячливій | маячливому | маячливим |
Знахідний | маячливий, маячливого | маячливу | маячливе | маячливі, маячливих |
Орудний | маячливим | маячливою | маячливим | маячливими |
Місцевий | на/у маячливому, маячливім | на/у маячливій | на/у маячливому, маячливім | на/у маячливих |