межувати
МЕЖУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. Проводити, встановлювати межі земельних ділянок, володінь. - В ті літа, коли межували землю, батько нашого пана по підказці Салоганового діда відчикрижив од церкви вісімдесят десятин (Стельмах, Хліб.., 1959, 281).
2. з чим, неперех. Бути територіально суміжним. Зараз із кухнею межувала вузенька кімната (Март., Тв., 1954, 454); Комунівський садок межував в полем (Донч., І, 1956, 68); // Мати спільний державний кордон. Західна частина Одещини прилягає до голубого Дунаю і межує з братньою Молдавією (Цюпа, Україна.., 1960, 237).
3. з чим, неперех., перен. Бути близьким до чого-небудь, доходити до чогось. До старих громадян ми відносилися з повагою, яка межувала з побожністю (Сам., II, 1958, 393); Спорудити іригаційну систему для Голодного Степу уявлялось таким грандіозним, що межувало з неможливим (Ле, Міжгір'я, 1953, 101).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | межую | межуємо |
2 особа | межуєш | межуєте |
3 особа | межує | межують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | межуватиму | межуватимемо |
2 особа | межуватимеш | межуватимете |
3 особа | межуватиме | межуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | межував | межували |
Жіночий рід | межувала | |
Середній рід | межувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | межуймо | |
2 особа | межуй | межуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | межуючи | |
Минулий час | межувавши |