мекання
МЕКАННЯ, я, с. Дія за знач. мекати і звуки, утворювані цією дією. Чималий хлів з скількома загородками для всякого товару, до нього прибудовані стайні і обори. Чутно ржання, рев, мекання і т. ін. (Л. Укр., II, 1951, 194); Віддалилася й стихла пісня, і тоді виразнішим став скрип журавля над колодязем, брязкання відер, мекання овечок в оборах (М. Ол., Леся, 1960, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мекання | мекання |
Родовий | мекання | мекань |
Давальний | меканню | меканням |
Знахідний | мекання | мекання |
Орудний | меканням | меканнями |
Місцевий | на/у меканні | на/у меканнях |
Кличний | мекання | мекання |