мерехтіння
МЕРЕХТІННЯ, я, с. Дія за знач. мерехтіти. Глянув [Бронко] на небо. Які рухливі зірки! Їхнє мерехтіння чомусь пов'язалося в його уяві з рибою в неводі (Вільде, Сестри.., 1958, 569); В тьмяному мерехтінні каганця видно, що обличчя людей збуджені й радісні (Коз., Сальвія, 1959, 29); Парубок чув її дихання, чув дотик руки, бачив мерехтіння очей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 345); По західному берегу за мерехтінням білої віхоли палали гори (Гончар, III, 1959, 296); * Образно. У щоденному мерехтінні фактів і вражень поет повинен відрізнити тимчасове, хвилинне від справді важливого у житті країни, народу, покоління, людства... (Рад. літ-во, 2, 1965, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мерехтіння | мерехтіння |
Родовий | мерехтіння | мерехтінь |
Давальний | мерехтінню | мерехтінням |
Знахідний | мерехтіння | мерехтіння |
Орудний | мерехтінням | мерехтіннями |
Місцевий | на/у мерехтінні | на/у мерехтіннях |
Кличний | мерехтіння | мерехтіння |