мертвенний
МЕРТВЕННИЙ, а, е. 1. Те саме, що мертвецький 1. При світлі каганця її схудле обличчя з запалими щічками здалося посинілим, мертвенним, але Явдоха була певна, що тепер дитина почне видужувати (Донч., III, 1956, 7); Мертвенна блідість.
2. перен. Позбавлений ознак життя; застиглий, нерухомий; // Відірваний від життя; який гальмує поступ, розвиток чого-небудь. Каренін.. постає перед читачем... типовим представником мертвенної "машини" царського самодержавства, яка придушує все живе (Рад. літ-во, 1, 1961, 46).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мертвенний | мертвенна | мертвенне | мертвенні |
Родовий | мертвенного | мертвенної | мертвенного | мертвенних |
Давальний | мертвенному | мертвенній | мертвенному | мертвенним |
Знахідний | мертвенний, мертвенного | мертвенну | мертвенне | мертвенні, мертвенних |
Орудний | мертвенним | мертвенною | мертвенним | мертвенними |
Місцевий | на/у мертвенному, мертвеннім | на/у мертвенній | на/у мертвенному, мертвеннім | на/у мертвенних |