метіль
МЕТІЛЬ1, і, ж., діал. Метелиця (у 1 знач.). [Старий:] Як страшно б'є метіль і завиває вітер! (Сам., , 1958, 62); Метіль мете, пурга снігами сіє (Мал., Любов, 1946, 4); Двері з пекарні неначе бурею одчинило: Онися вибігла - неначе метіль дмухнула (Н.-Лев., III, 1956, 179).
МЕТІЛЬ2, теля, ч. , діал. Метелик (у 1 знач.). Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла; Бджола на іншій квітці сіла, Ту погань метелів мовби лихий забрав (Греб., І, 1957, 54); * У порівн. Влетіло щось, як великий нічний метіль, радісне, схвильоване (Вас., II, 1959, 311).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | метіль | метілі |
Родовий | метілі | метілей |
Давальний | метілі | метілям |
Знахідний | метіль | метілі |
Орудний | метіллю | метілями |
Місцевий | на/у метілі | на/у метілях |
Кличний | метіле | метілі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | метіль | метелі |
Родовий | метеля | метелів |
Давальний | метелеві, метелю | метелям |
Знахідний | метеля | метелів |
Орудний | метелем | метелями |
Місцевий | на/у метелі | на/у метелях |
Кличний | метелю | метелі |