мимолітний
МИМОЛІТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що короткочасний. Можна було мріяти хіба що про випадкову зустріч, мимолітне стискання рук (Ільч., Серце жде, 1939, 37); Іван Семенович дивився на вродливе лице господині і думав, що складне життя все-таки залишило на ньому свої сліди. Вони виявлялися у несміливій, ніби мимолітній посмішці і в тому, як трепетали під час розмови ніздрі рівного носа (Собко, Справа.., 1959, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мимолітний | мимолітна | мимолітне | мимолітні |
Родовий | мимолітного | мимолітної | мимолітного | мимолітних |
Давальний | мимолітному | мимолітній | мимолітному | мимолітним |
Знахідний | мимолітний, мимолітного | мимолітну | мимолітне | мимолітні, мимолітних |
Орудний | мимолітним | мимолітною | мимолітним | мимолітними |
Місцевий | на/у мимолітному, мимолітнім | на/у мимолітній | на/у мимолітному, мимолітнім | на/у мимолітних |