минущий
МИНУЩИЙ, а, е. Який швидко минає; недовговічний. Віри не доймали: чи то була справді та ніч обмарена, чи то тільки минущий сон (Вас., II, 1959, 96); [Пашкевич:] І високо піднімуться всі її степові й гірські орли, і понесуть славу вітчизни у всі майбутні століття, не минущу, а вічну (Довж., І, 1958, 428); Нічого особливого не находять [лікарі]. Це щось таке, мовляв, минуще, а так дитина здорова (Гончар, Тронка, 1963, 303); // Якому притаманна недовговічність. Суперечності капіталізму свідчать про його історично минущий характер.. (Ленін, 3, 1949, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | минущий | минуща | минуще | минущі |
Родовий | минущого | минущої | минущого | минущих |
Давальний | минущому | минущій | минущому | минущим |
Знахідний | минущий, минущого | минущу | минуще | минущі, минущих |
Орудний | минущим | минущою | минущим | минущими |
Місцевий | на/у минущому, минущім | на/у минущій | на/у минущому, минущім | на/у минущих |