мистець
МИСТЕЦЬ, тця, ч. , заст. Те саме, що митець. Великий мистець був Менандр; ..під його руками каміння німе оживало і мармур неначе аж дихав, і мідь ворушилась, слонова кість і дерево всяке, і глина - усе воскресало у постатях дивних (Дн. Чайка, Тв., 1960, 163); Тільки що Христя намірилася стрибнути, а Кравченко ззаду так її і підхопив під руки, так і зніс на повозку, аж Христя усміхнулася. - О, та ви ж і мистець свого діла! - сказала вона (Мирний, III, 1954, 317).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мистець | мистці |
Родовий | мистця | мистців |
Давальний | мистцеві, мистцю | мистцям |
Знахідний | мистця | мистців |
Орудний | мистцем | мистцями |
Місцевий | на/у мистці, мистцеві | на/у мистцях |
Кличний | мистцю | мистці |