миття
МИТТЯ, я, с. Дія за знач. мити 1 і митися 1. Вона, затримавшись з надто старанним миттям підлоги на веранді, забула прибрати в кімнаті цибатого, сивоусого художника (Коз., Сальвія, 1959, 76); Процеси миття, сушіння, змащування деталей [на київському заводі ім. Лепсе] автоматизовані (Роб. газ., 21.І 1962, 1); Ганна відкинулась на подушки хвилями своїх чорних, розпущених після миття кіс (Гончар, Таврія, 1952, 328).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | миття | |
Родовий | миття | |
Давальний | миттю | |
Знахідний | миття | |
Орудний | миттям | |
Місцевий | на/у митті | |
Кличний | миття |