множити
МНОЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. 1. Виконувати множення. Потім друзі множать 21 на 12 (Донч., VI, 1957, 492).
2. Збільшувати що-небудь кількісно. Пошли Вам щасна доля вік довгий.., щоб Ви і надалі змогли працювати на нашій рідній ниві, множити і засівати те добре насіння (Мирний, V, 1955, 378); - Оце вона [надія] і є та сила, Серьожко, що множить і наші з тобою сили! (Гончар, IV, 1960, 76).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | множу | множимо |
2 особа | множиш | множите |
3 особа | множить | множать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | множитиму | множитимемо |
2 особа | множитимеш | множитимете |
3 особа | множитиме | множитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | множив | множили |
Жіночий рід | множила | |
Середній рід | множило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | множмо | |
2 особа | множ | множте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | множачи | |
Минулий час | множивши |