мовитися
МОВИТИСЯ, иться; мн. мовляться; недок. Висловлюватися вголос; говоритися. [Паламар:] Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться! Скоро я вас, мої друзі, покину!.. (Крон., І, 1958, 533); Дружба - однаково мовиться, Слово - свобода - одне. Наша розмова чудова ця Тепло хвилює мене... (Бичко, Сійся.., 1959, 120); // безос. Не так швидко робиться, як мовиться (Укр.. присл.., 1955, 186); 3 уривків розмов важко було як слід добрати візникові, про що мовилося (Ле, Міжгір'я, 1953, 45).
@ Мова мовиться (мовилась) див. мова; Мова не мовилася див. мова; |Як то] мовиться, у знач. встлвн. сл.- уживається для виділення усталених висловів. - Не плутайся під ногами. Держи, як то мовиться, нейтралітет (Головко, II, 1957, 449); - Та воно, звісно... В гурті, мовиться, й батька легше бити (Ле, Ю. Кудря, 1956, 344); Люди стояли за ним, як мовиться, горою (Мельн., Коли кров.., 1960, 87).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мовлюся | мовимося |
2 особа | мовишся | мовитеся |
3 особа | мовиться | мовляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мовитимуся | мовитимемося |
2 особа | мовитимешся | мовитиметеся |
3 особа | мовитиметься | мовитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мовився | мовилися |
Жіночий рід | мовилася | |
Середній рід | мовилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мовмося | |
2 особа | мовся | мовтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мовлячись | |
Минулий час | мовившись |