мовчазливий
МОВЧАЗЛИВИЙ, а, е. Те саме, що мовчазний 1. Загалом була [Таня] мовчазлива, не те, що Маня (Фр., І, 1955, 328); Важко говорити про те, що ховалося в думках. Та й зібралися - обидва [друзі] мовчазливі, звиклі більше чути серцем, аніж вірити в слова (Збан., Сеспель, 1961, 327); В розмові мовчазлива, більше слуха других, ніж сама гомонить (Мирний, IV, 1955, 115); Він.. Увесь свій день так само був спокійний І мовчазливий... (Рильський, Мости, 1944, 104); * Образно. Під порфіром мовчазливих стін. Такий промінний людськістю своєю, Спочив безсмертний, вікопомний він (Бажан, Роки, 1957, 225).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мовчазливий | мовчазлива | мовчазливе | мовчазливі |
Родовий | мовчазливого | мовчазливої | мовчазливого | мовчазливих |
Давальний | мовчазливому | мовчазливій | мовчазливому | мовчазливим |
Знахідний | мовчазливий, мовчазливого | мовчазливу | мовчазливе | мовчазливі, мовчазливих |
Орудний | мовчазливим | мовчазливою | мовчазливим | мовчазливими |
Місцевий | на/у мовчазливому, мовчазливім | на/у мовчазливій | на/у мовчазливому, мовчазливім | на/у мовчазливих |