мовчок
МОВЧОК, чка, ч., розм. Те саме, що мовчання 1. - Здорові, рибалки! - Ні слова хлоп'ята. Бо важить багато рибальський мовчок (Шер., Дружбою.., 1954, 19)! // У знач. присудк. сл. Ні слова (не говорити). Мовчок: розбив тато горшок, а мати і два, та ніхто не зна (Номис,. 1864, № 5949); - А зараз іди, Павлушо, і мовчок. Добре? Нікому ні слова, - попередив Кавун (Кучер. Трудна любов, 1960, 495).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мовчок | мовчки |
Родовий | мовчка | мовчків |
Давальний | мовчкові, мовчку | мовчкам |
Знахідний | мовчок | мовчки |
Орудний | мовчком | мовчками |
Місцевий | на/у мовчку | на/у мовчках |
Кличний | мовчку | мовчки |