мога
МОГА, и, ж., заст. Змога, можливість. Коли бо, дітки, малась мога Знов повернутися між вас! (Граб., І, 1959, 147).
Де тільки мога - де тільки можна. Ми заходили до книгарень.. Взагалі бували де тільки мога (Досв., Вибр., 1959, 106); Скільки (як, яко) мога - скільки можна, як тільки можна. А що вже мужика свого, так велича [Таківська] скільки мога! (Кв.-Осн., II, 1956, 135); - Випий трошки сього зілля .. Вип'єш - біжи яко мога (Шевч., І, 1951, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мога | моги |
Родовий | моги | мог |
Давальний | мозі | могам |
Знахідний | могу | моги |
Орудний | могою | могами |
Місцевий | на/у мозі | на/у могах |
Кличний | мого | моги |