можний
МОЖНИЙ, а, е, заст. 1. Могутній (у 1 знач.), сильний. [Василь:] Скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих та бідних, на можних та безмежних (Мирний, V, 1955, 98); Він височіє, володар віків. На здибленім над прірвою коні. Простерши горду руку над Невою, - Він, Мідний Вершник, можний цар Петро (Рильський, Орл. сім'я, 1955, 50).
2. Заможний. Хто, коли, ставши в обороні бідних і слабих, не прийшов в розлад з можними й сильними? (Кобр., Вибр., 1954, 37); Кажуть, що так бог звелів, щоб на землі були можні і злидарі (Коч., Зол. грамота, 1960, 14).
3. діал. Можливий.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | можний | можна | можне | можні |
Родовий | можного | можної | можного | можних |
Давальний | можному | можній | можному | можним |
Знахідний | можний, можного | можну | можне | можні, можних |
Орудний | можним | можною | можним | можними |
Місцевий | на/у можному, можнім | на/у можній | на/у можному, можнім | на/у можних |