монтувальник
МОНТУВАЛЬНИК, а, ч. Фахівець із монтування; монтажник. І треба сказати, що успіх, з яким пройшли гастролі, значною мірою завдячує й бездоганній роботі освітлювачів.., монтувальників (Мист., б, 1958, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | монтувальник | монтувальники |
Родовий | монтувальника | монтувальників |
Давальний | монтувальникові, монтувальнику | монтувальникам |
Знахідний | монтувальника | монтувальників |
Орудний | монтувальником | монтувальниками |
Місцевий | на/у монтувальнику, монтувальникові | на/у монтувальниках |
Кличний | монтувальнику | монтувальники |