моргання
МОРГАННЯ, я, с . Дія за знач. моргати. Клопотовський засміявсь таким дрібненьким сміхом, неначе й досі смакував моргання чудових чорних брівок (Н.-Лев., IV, 1956, 303); Тиха, ясна, запашна ніч весняна! Спокій, сон ллється на землю з морганням [зірок] (Фр., V, 1951, 178); Повалив дим: Більша частина димової, кучерявої крони лишалася в тіні і тільки вгадувалась. Але десь унизу завирувало друге світляне джерело, і гігантська крона вся окреслилась, заморгала... Те моргання часте, як від літніх далеких блискавиць у степу, здавалось, погойдує дуба (Гончар, І, 1954, 259).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | моргання | моргання |
Родовий | моргання | моргань |
Давальний | морганню | морганням |
Знахідний | моргання | моргання |
Орудний | морганням | морганнями |
Місцевий | на/у морганні | на/у морганнях |
Кличний | моргання | моргання |