моргун
МОРГУН, а, ч., розм. 1. Той, хто часто моргає (у 1 знач.).
2. Той, хто залицяється; залицяльник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | моргун | моргуни |
Родовий | моргуна | моргунів |
Давальний | моргунові, моргуну | моргунам |
Знахідний | моргуна | моргунів |
Орудний | моргуном | моргунами |
Місцевий | на/у моргуні, моргунові | на/у моргунах |
Кличний | моргуне | моргуни |