морена
МОРЕНА, и, ж., геол. Відклад із глини, піску та відламків гірських порід (валунів, гравію), що утворюється внаслідок руху льодовиків. Згладжені льодовиками скелі, коритоподібні долини, нагромадження морен визначають головні риси краєвидів високих гірських кряжів [Іспанії] (Наука.., 5, 1958, 51); Тепер іти довелося без стежки, кам'янистою мореною (Шовк., Починається юність, 1938, 238).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | морена | морени |
Родовий | морени | морен |
Давальний | морені | моренам |
Знахідний | морену | морени |
Орудний | мореною | моренами |
Місцевий | на/у морені | на/у моренах |
Кличний | морено | морени |
морений
МОРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до морити.
2. Виснажений, знесилений, змучений. І самому лихо, і кінь морений так насилу-насилу допхавсь додому аж опівночі (Кв.-Осн., II, 1956, 157); Радивон Ржа морений, томлений, валився з ніг (Горд., Дівчина.., 1954, 267); Зітхнув Юхим, як морений віл (Головко, II, 1957, 207).
3. спец. Який, будучи підданий морінню, набув темного кольору, твердості та міцності. Іноді з річок добувають так званий морений дуб, що набуває чорного кольору при наявності у воді солей заліза (Стол.-буд. справа, 1957, 20); При одній з коротших стін стояв величезний із мореного бука письмовий стіл (Смолич, Мир.., 1958, 81).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | морений | морена | морене | морені |
Родовий | мореного | мореної | мореного | морених |
Давальний | мореному | мореній | мореному | мореним |
Знахідний | морений, мореного | морену | морене | морені, морених |
Орудний | мореним | мореною | мореним | мореними |
Місцевий | на/у мореному, моренім | на/у мореній | на/у мореному, моренім | на/у морених |