мочило
МОЧИЛО, а, с . Місце (заглибина, ковбаня й т. ін.) для мочіння конопель, льону тощо. Щоб влаштувати ..мочило, треба мати таку водойму (річку, озеро, став), з якої вода могла б надходити в мочило самопливом (Техн. культ., 1956, 90); Не ходи ти коло води та й коло мочила. Буде мати нарікати, що-м тя зволочила (Коломийки, 1969, 202).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мочило | мочила |
Родовий | мочила | мочил |
Давальний | мочилу | мочилам |
Знахідний | мочило | мочила |
Орудний | мочилом | мочилами |
Місцевий | на/у мочилі | на/у мочилах |
Кличний | мочило | мочила |
мочити
МОЧИТИ, мочу, мочиш, недок., перех. 1. Робити мокрим, вологим. А як дістався [Марусяк до рідних гір] - упав на землю, і цілував її, і мочив сльозами... (Хотк., II, 1966, 104); Високий режисер мочив хустку рідиною зі склянки (то був чай) - і клав собі на очі, що були навдивовижу червоні й запалені (Ю. Янов., II, 1958, 42); // безос. Землю нещасну вдень дощиком мочить, А на ніч морозом лютим стискає (Коцюб., І, 1955, 427).
2. Тримати у воді, у спеціальному розчині, надаючи певних якостей. Восени, звичайно, сільські газдині мочили в мутній воді потоку коноплі (Кобр., Вибр., 1954, 84); Кремезні кожум'яки мочили.. і м'яли шкури (Тулуб, Людолови, І, 1957, 401).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мочу | мочимо |
2 особа | мочиш | мочите |
3 особа | мочить | мочать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мочитиму | мочитимемо |
2 особа | мочитимеш | мочитимете |
3 особа | мочитиме | мочитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мочив | мочили |
Жіночий рід | мочила | |
Середній рід | мочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мочімо | |
2 особа | мочи | мочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мочачи | |
Минулий час | мочивши |