мружити
МРУЖИТИ, жу, жиш; наказ, сп. мруж; недок., перех. Стуляючи повіки, частково заплющувати очі; жмурити. Наче вчора виглядав [Матвійко] з того хатнього, на схід, віконця та мружив очі проти блискучого сонечка (Вовчок, VI, 1956, 296); Хоть я ляжу спати, - Сон очей не мружить (Сл. Гр.); [Верба:] Ніяк не можу схопити вираз твоїх очей. Тільки починаю вглядатись, а ти їх спочатку мружиш, а потім заплющуєш (Корн., Калин, гай, 1950, 63).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мружу | мружимо |
2 особа | мружиш | мружите |
3 особа | мружить | мружать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мружитиму | мружитимемо |
2 особа | мружитимеш | мружитимете |
3 особа | мружитиме | мружитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мружив | мружили |
Жіночий рід | мружила | |
Середній рід | мружило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мружмо | |
2 особа | мруж | мружте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мружачи | |
Минулий час | мруживши |