МСТИВО. Присл. до мстивий. Писар мстиво й голосно зареготався (Н.-Лев., IV, 1956, 167); Після вчорашньої поїздки з штабу фронту Матусенко в бою мстиво одводив душу (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 85); Оченята блищали мстиво, вогнисто (Рибак, Зброя.., 1943, 166).