мутний
МУТНИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що каламутний. Восени звичайно сільські газдині мочили в мутній воді потоку коноплі (Кобр., Вибр., 1954, 84); Над головою мутне, обложене хмарами осіннє небо (Грим., Кавалер.., 1955, 148).
2. Який утратив блиск, прозорість; тьмяний. Тихо стало в хаті. Місяць несміло, блідо проглядає крізь мутні шибки (Фр., І, 1955, 65).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мутний | мутна | мутне | мутні |
Родовий | мутного | мутної | мутного | мутних |
Давальний | мутному | мутній | мутному | мутним |
Знахідний | мутний, мутного | мутну | мутне | мутні, мутних |
Орудний | мутним | мутною | мутним | мутними |
Місцевий | на/у мутному, мутнім | на/у мутній | на/у мутному, мутнім | на/у мутних |