мущир
МУЩИР, я, ч., заст. 1. Мортира. На віват (на славу] - з мущирів стріляли (Котл., І, 1952, 174); Крик, галас, стрільба з гармат, мущирів і гаківниць огласився [залунав] по всій околиці (Стор., І, 1957, 377).
2. Ступа. А до роботи ж яка метка й берка [Настуся]! Оце лівою рукою на прядці пряде, а правою в мущирі сіль товче (Барв., Опов.., 1902, 448).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мущир | мущирі |
Родовий | мущиря | мущирів |
Давальний | мущиреві, мущирю | мущирям |
Знахідний | мущир | мущирі |
Орудний | мущирем | мущирями |
Місцевий | на/у мущирі | на/у мущирях |
Кличний | мущирю | мущирі |