мідниця
МІДНИЦЯ, і, ж., заст. 1. Мідний таз. Блищала мідна посуда, як золотий вівтар, і тремтіли під молотом майстра нові мідниці (Коцюб., II, 1955, 124); * У порівн. Як розпечена червоно-жовта мідниця, хутко підводилося воно [сонце] за низиною (Досв., Гюлле, 1961, 146); // Таз з іншого металу. Князь доїдав тим часом м'ясо та випив чарку вина, потім обмив руки у срібній мідниці (Оп., Іду.., 1958, 76).
2. заст. Мідні гроші. Получила вона дару три мідниці (три гривні) (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мідниця | мідниці |
Родовий | мідниці | мідниць |
Давальний | мідниці | мідницям |
Знахідний | мідницю | мідниці |
Орудний | мідницею | мідницями |
Місцевий | на/у мідниці | на/у мідницях |
Кличний | міднице | мідниці |