мідяний
МІДЯНИЙ, а, е. 1. Вигот. з міді (у 1 знач.). Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Мирний, І, 1954, 323); У Гриші був невеличкий мідяний патрон від якогось протитанкового снаряда (Сміл., Сашко, 1954, 35); * У порівн. Під ногами листя шелестить, наче мідяне (Томч., Готель.., 1960, 38).
@ Мідяне чоло - те саме, що Мідний лоб (див. мідний).
2. Власт. міді; такий, як у міді. Тоді, коли з міста долітає різкий, мідяний гук військового оркестру.., - гармонія раптом розбивалась, мрія про незаселену людьми країну зникала (Л. Укр., III, 1952, 597).
3. перен. Кольору міді; червоно-жовтий. Позолотою і мідяним листом вигравали Карпати, коли літак пропливав над гірським перевалом з Ужгорода до Києва (Кучер, Дорога.., 1958, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мідяний | мідяна | мідяне | мідяні |
Родовий | мідяного | мідяної | мідяного | мідяних |
Давальний | мідяному | мідяній | мідяному | мідяним |
Знахідний | мідяний, мідяного | мідяну | мідяне | мідяні, мідяних |
Орудний | мідяним | мідяною | мідяним | мідяними |
Місцевий | на/у мідяному, мідянім | на/у мідяній | на/у мідяному, мідянім | на/у мідяних |