мінометник
МІНОМЕТНИК, а, ч. Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів. По черзі входили грітись мінометники - їхня вогнева була під самою казармою (Гончар, III, 1959, 248).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мінометник | мінометники |
Родовий | мінометника | мінометників |
Давальний | мінометникові, мінометнику | мінометникам |
Знахідний | мінометника | мінометників |
Орудний | мінометником | мінометниками |
Місцевий | на/у мінометнику, мінометникові | на/у мінометниках |
Кличний | мінометнику | мінометники |