мінувати
МІНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Закладати міни для вибуху, для висадження в повітря чого-небудь. Солдат під ганком викопав невеличку ямку і поклав туди якісь бляшані коробки. Потім почав загортати ямку землею. "Мінують"! - відразу промайнуло мені в голові (Сміл., Сашко, 1957, 198); Щоночі привозили з спустошеного аеродрому авіабомби, а вдень мінували всі ходи до табору (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 712).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | міную | мінуємо |
2 особа | мінуєш | мінуєте |
3 особа | мінує | мінують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мінуватиму | мінуватимемо |
2 особа | мінуватимеш | мінуватимете |
3 особа | мінуватиме | мінуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мінував | мінували |
Жіночий рід | мінувала | |
Середній рід | мінувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мінуймо | |
2 особа | мінуй | мінуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | мінуючи | |
Минулий час | мінувавши |