мінімум
МІНІМУМ, у, ч. 1. Найменша кількість чого-небудь. Основною вимогою до збирання є зведення до мінімуму втрат зерна, величина яких залежить перш за все від строків збирання (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 275).
Прожитковий мінімум - найменша кількість грошей, засобів для прожитку. На книги і грампластинки він витрачав більшу частину свого заробітку, залишаючи собі тільки дуже невеликий прожитковий мінімум (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 100); Всякий труд повинен мати якусь моральну і матеріальну винагороду.. Вона може бути нижча від прожиткового мінімуму, але ж все-таки повинна бути! (Кол., Терен.., 1959, 348).
2. чого, який. Сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі. Сагайдак склав для гуртка тваринників програму з зоотехнічного й ветеринарного мінімуму (Добр., Тече річка.., 1961, 134); - Мені ще захищати диплом, здавати іспити, кандидатський мінімум... (Рибак, Час.., 1960, 324).
3. у знач. присл., розм. Найменше, мінімально. - Повість - це мінімум рік життя... а їх залишилося не так уже й багато... (Донч., VI, 1957, 626); [Величко:] Що ти пропонуєш? [Коваль:] Шість тисяч. [Небаба:] Мінімум. І без паніки, товаришу Горох (Мик., І, 1957, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мінімум | мінімуми |
Родовий | мінімуму | мінімумів |
Давальний | мінімумові, мінімуму | мінімумам |
Знахідний | мінімум | мінімуми |
Орудний | мінімумом | мінімумами |
Місцевий | на/у мінімумі | на/у мінімумах |
Кличний | мінімуме | мінімуми |