міст
МІСТ, моста і мосту, ч. 1. Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр і т. ін. Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом (Шевч., II, 1953, 358); - Кругом палацу глибока канава, на канаві міст (Н.-Лев., III, 1956, 293); Коли червона кіннота підійшла до Дніпра, міст перед нею був готовий (Гончар, II, 1959, 233); // у знач. присл. мостом. У вигляді моста. Якось у косовицю з самого ріжка левади він побачив, як веселка мостом лягла на тополі (Стельмах, І, 1962, 104); * Образно. Міст від серця людини до серця людини - щось значніше, ніж споруда з бетону і сталі, яка єднає два береги (Рибак, Час.., 1960, 177).
2. перен. Те, що є проміжним між чим-небудь, що з'єднує щось. Харків, славна батьківщина перших радянських тракторів, проклав широкий міст у майбутнє своїм гігантським атомним центром (Ком. Укр., 7, 1965, 68).
3. спорт. Положення тіла з вигнутою догори грудною кліткою і з упором на долоні й п'яти.
4. спец. Частина шасі автомашини, трактора. Водієві часто доводилось включати в допомогу задньому мосту й передній (Дмит., Розлука, 1957, 272); Все частіше шоферові доводилось вмикати обидва мости, і газик, підіймаючи білу куряву, пробивався через кучугури та замети (Збан., Переджнив'я, 1955, 67).
5. діал. Поміст, підлога. Молодицям по світлицях Мости шарувати, Малим дітям пір'я драти І тютюн в'язати (Нар. лірика, 1956, 88).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | міст | мости |
Родовий | моста, мосту | мостів |
Давальний | мостові, мосту | мостам |
Знахідний | міст | мости |
Орудний | мостом | мостами |
Місцевий | на/у мосту, мості | на/у мостах |
Кличний | мосте | мости |
місто
МІСТО1, а, с. 1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті (Вовчок, І, 1955, 287); Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою (Довж., І, 1958, 25).
2. заст. Місце, де відбувається базар (у 1 знач.). Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці і ті, що кухликами пшоно, а ложками олію продають (Кв.-Осн., II, 1956, 10); - Я трохи полежу, а ти побіжи на місто та купи хліба... (Коцюб., І, 1955, 133).
3. заст. Місцевість (у 1 знач.), місце (у 2 знач.). І де ходила, В яких то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила (Шевч., II, 1953, 19); Колись я мала той дівочий звичай, Як покидала край який надовго, Збирати квіти з наймиліших міст (Л. Укр., І, 1951, 102); // Місце (у 7 знач.). З царем самим, либонь то знався [магнат], В дугу усякого він гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Мирний, V, 1955, 288).
МІСТО2, спол., діал. Ніби, наче, неначе, немов. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають, місто вихваляються (Вовчок, І, 1955, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | місто | міста |
Родовий | міста | міст |
Давальний | місту | містам |
Знахідний | місто | міста |
Орудний | містом | містами |
Місцевий | на/у місті | на/у містах |
Кличний | місто | міста |
§ 44. Поділ на відміни (II, б): місто
§ 45. Поділ на групи (II, п. 1): місто
§ 46. Зразки відмінювання іменників (II): міст
§ 48. ІІ відміна. Однина. Родовий відмінок (п. 1): міста
§ 49. ІІ відміна. Однина. Давальний відмінок (п. 2, а): місто, місту
§ 50. ІІ відміна. Однина. Знахідний відмінок (п. 2): місто, міст
§ 51. ІІ відміна. Однина. Орудний відмінок (п. 1): місто, містом
§ 52. ІІ відміна. Однина. Місцевий відмінок (п. 3, б): місту, місті
§ 52. ІІ відміна. Однина. Місцевий відмінок (п. 3, б, прим.): місту, місті
§ 54. ІІ відміна. Множина. Називний відмінок (п. 3): міста, міст
§ 56. ІІ відміна. Множина. Давальний відмінок: міста, міст, містам
§ 57. ІІ відміна. Множина. Знахідний відмінок (п. 2): міста, міст
§ 58. ІІ відміна. Множина. Орудний відмінок (п. 1): міста, міст, містам, містами