мітелка
МІТЕЛКА, и, ж., розм. 1. Волоток очерету, проса і т. ін. Почорнів зелений очерет і гойдає шовковими мітелками, шепоче з мерзлою осокою (Кучер, Трудна любов, 1960, 354); [Xоменко:] У проса весь секрет - більші мітелки, більше зерна (Мороз, П'єси, 1959, 184).
2. Віник з таких волотків або чогось іншого, подібного до них. Нептун же зараз взяв мітелку І вимів море (Котл., І, 1952, 68); Вбігає покоївка Лена з пір'яною мітелкою в руці (Коч., II, 1956, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мітелка | мітелки |
Родовий | мітелки | мітелок |
Давальний | мітелці | мітелкам |
Знахідний | мітелку | мітелки |
Орудний | мітелкою | мітелками |
Місцевий | на/у мітелці | на/у мітелках |
Кличний | мітелко | мітелки |