наброїти
НАБРОЇТИ, ою, оїш, док., розм. Наробити чогось неприємного, шкоди; нашкодити. Як залицявся [Хапко] до Пушкаренкової Метрі, то у два тижні такого наброїв, набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Вовчок, Вибр., 1937, 297); Дощ таки наброїв нам: ціла верства снопів підмокла (Кач., II, 1958, 133).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наброю | наброїмо |
2 особа | наброїш | наброїте |
3 особа | наброїть | наброять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наброїв | наброїли |
Жіночий рід | наброїла | |
Середній рід | наброїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наброймо | |
2 особа | наброй | набройте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наброївши |