навдибки
НАВДИБКИ, присл., розм. 1. На задні ноги (лапи), піднімаючи передні. Коні звились навдибки і стали.
2. На кінчики пальців; навшпиньки. Коло нього зводиться навдибки Степан Княжевич, боїться й слова пропустить (Кучер, Трудна любов, 1960, 452); Качка стала навдибки, розправила крила, тріпонула ними, і знову спокійно присіла (Досв., Гюлле, 1961, 63).