навернений
НАВЕРНЕНИЙ, НАВЕРНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навернути; // у знач. прикм. Навернений грішник, блудний син, загублений баран, лежав тихо, недвижно на помості (Фр., І, 1955, 183); [Петерсон:] Буде значно краще, коли він повернеться.. живий, цілий, непошкоджепий і .. навернений (Галан, І, 1960, 438); // у знач. ім. навернений, ного, ч. Той, хто змінив віросповідання. До всякого наверненого треба ставитися поблажливо (Тулуб, Людолови, І, 1957, 103).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | навернений | навернена | навернене | навернені |
Родовий | наверненого | наверненої | наверненого | навернених |
Давальний | наверненому | наверненій | наверненому | наверненим |
Знахідний | навернений, наверненого | навернену | навернене | навернені, навернених |
Орудний | наверненим | наверненою | наверненим | наверненими |
Місцевий | на/у наверненому, наверненім | на/у наверненій | на/у наверненому, наверненім | на/у навернених |