надитися
НАДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., на кого - що. 1. Захоплюватися ким-, чим-небудь; спокушатися. Син Яця-коваля, Іван рудоволосий. Рибалка і мудрець, поет і каменяр, Не надився на блиск і на позверхній чар, На Чайльд-Гарольдів плащ, на Лорелеї коси (Рильський, І, 1960, 324).
2. розм. Мати намір, намірятися на кого-, що-небудь; зазіхати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наджуся | надимося |
2 особа | надишся | надитеся |
3 особа | надиться | надяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надитимуся | надитимемося |
2 особа | надитимешся | надитиметеся |
3 особа | надитиметься | надитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | надився | надилися |
Жіночий рід | надилася | |
Середній рід | надилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надьмося | |
2 особа | надься | надьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | надячись | |
Минулий час | надившись |