надовба
НАДОВБА, и, ж. Протитанкова перешкода із рейок, дерева, залізобетонних стовпчиків, тумб і т. ін., укопаних у землю. Попереду стриміли дротяні загорожі й надовби (Кач., Вибр., 1953, 386); Сповзли униз по сипучім піску протитанкові гармати. І лишались, по пояс загрузши в пісок, мертві солдати, мов кам'яні надовби на шляху танків (Мушк., Серце.., 1962, 236).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | надовба | надовби |
Родовий | надовби | надовб |
Давальний | надовбі | надовбам |
Знахідний | надовбу | надовби |
Орудний | надовбою | надовбами |
Місцевий | на/у надовбі | на/у надовбах |
Кличний | надовбо | надовби |