надокучати
НАДОКУЧАТИ, аю, аєш, недок., НАДОКУЧИТИ, чу, чиш, док. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін. Такі думки все ворушились в Мотузовій голові, надокучали йому, як мухи в спасівку (Н.-Лев., IV, 1956, 194); На кілька хвилин забувала [Іринка] про прикрість, але тоді починав надокучати стукіт годинника (Томч., Закарп. опов., 1953, 23); Дмитрові надокучило стояти, і він присідає на призьбі біля матері (Вільде, Опов., 1954, 32); Хлопчик надокучив матері запитаннями, коли приїде татко (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 545).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надокучаю | надокучаємо |
2 особа | надокучаєш | надокучаєте |
3 особа | надокучає | надокучають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надокучатиму | надокучатимемо |
2 особа | надокучатимеш | надокучатимете |
3 особа | надокучатиме | надокучатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | надокучав | надокучали |
Жіночий рід | надокучала | |
Середній рід | надокучало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надокучаймо | |
2 особа | надокучай | надокучайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | надокучаючи | |
Минулий час | надокучавши |