накинутий
НАКИНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накинути. На плечах у його наопашки була накинута сіра московська шинель (Мирний, І, 1949, 243); На постіль накинуте покривало, прямо на подушку (Коп., Земля.., 1957, 183); Нагадаємо, що накид - це нитка, накинута на крючок після того, як на ньому вже є ведуча петля (В'язання.., 1957, 14); // накинуто, безос. присудк. сл. Рукою ката їй на шию уже накинуто петлю (Сос., II, 1958, 275).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | накинутий | накинута | накинуте | накинуті |
Родовий | накинутого | накинутої | накинутого | накинутих |
Давальний | накинутому | накинутій | накинутому | накинутим |
Знахідний | накинутий, накинутого | накинуту | накинуте | накинуті, накинутих |
Орудний | накинутим | накинутою | накинутим | накинутими |
Місцевий | на/у накинутому, накинутім | на/у накинутій | на/у накинутому, накинутім | на/у накинутих |