наколочувати
НАКОЛОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОЛОТИТИ, лочу, лотиш, док., перех. 1. Змішуючи, приготовляти щось у якій-небудь кількості. - 3 такою жінкою не пропадеш.. Бач, якої ряжанки наколотила? (Кучер, Трудна любов, 1960, 9).
2. тільки док., перен., розм. Наговорити багато чого-небудь зайвого, непотрібного; звести наклеп.
@ Наколотити гороху з капустою - наговорити або наробити чогось непотрібного, нерозумного. [Петро:] Сю штуку написав москаль по-нашому і дуже поперевертав слова. [Виборний:] Москаль? Нічого ж і говорити? Мабуть, вельми нашкодив і наколотив гороху з капустою (Котл., II, 1953, 33).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наколочую | наколочуємо |
2 особа | наколочуєш | наколочуєте |
3 особа | наколочує | наколочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наколочуватиму | наколочуватимемо |
2 особа | наколочуватимеш | наколочуватимете |
3 особа | наколочуватиме | наколочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наколочував | наколочували |
Жіночий рід | наколочувала | |
Середній рід | наколочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наколочуймо | |
2 особа | наколочуй | наколочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | наколочуючи | |
Минулий час | наколочувавши |