наколінник
НАКОЛІННИК, а, ч. Пов'язка, накладка, що носиться на коліні. Дружно зійшли наші буряки. Я вже їм годила, я вже їх плекала.. Аж мені родима шкіра на колінах пооблазила, мусила пошити наколінники з полотна (Гончар, І, 1954, 493); // Частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно. Кольчуга з тоненьких срібних платівок лежала на ньому, немов влита, до неї пасували світлі штани з мідними наколінниками (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наколінник | наколінники |
Родовий | наколінника | наколінників |
Давальний | наколінникові, наколіннику | наколінникам |
Знахідний | наколінник | наколінники |
Орудний | наколінником | наколінниками |
Місцевий | на/у наколіннику | на/у наколінниках |
Кличний | наколіннику | наколінники |