наконечник
НАКОНЕЧНИК, а, ч. Кінцева частина якогось предмета, що надівається на нього або приробляється до нього. У юнака в руках олівець, на ньому замість нако нечника стріляний патрон (Петльов., Хотинці, 1949, 81); Олександра по-чоловічому хльоснула борозенного вола батогом, зачепивши наконечником по синьому, як визріла слива, оці (Логв., Літа.., 1960, 112); Давид виймає з кишені обкусаний кремінний наконечник стріли, що колись людей убивала (Стельмах, І, 1962, 127); * У порівн. З-під нього [дикого винограду] пробивалися гострі, мов наконечники стріл, листочки перших конвалій (Руд., Остання шабля, 1959, 379).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | наконечник | наконечники |
Родовий | наконечника | наконечників |
Давальний | наконечникові, наконечнику | наконечникам |
Знахідний | наконечник | наконечники |
Орудний | наконечником | наконечниками |
Місцевий | на/у наконечнику | на/у наконечниках |
Кличний | наконечнику | наконечники |