накочуватися
НАКОЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАКОТИТИСЯ, очуся, отишся, док. 1. Котячись, наштовхуватися на кого-, що-небудь. Машина спинилась раптом - товариші знову накотились один на одного (Смолич, Світанок.., 1953, 533); // Насуваючись, покривати собою кого-, що-небудь. На Шембеківські луки серпанком накочувався з очеретів туманець (Смолич, Мир.., 1958, 189); Із-за обрію стали накочуватися хмари (Тют., Вир, 1964, 83); Остання хвиля накотилась на берег (Ткач, Жди.., 1959, 27); // перен. Наближатися. З темряви, з вітряниці накочується обурений протестуючий гвалт (Гончар, II, 1959, 433).
2. перен., розм. Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про стан, настрій і т. ін.). Комбайнер відчуває, як сміливість хвилями накочується на його серце (Ю. Янов., II, 1954, 189); На Геннадія теж накотилася непоборна сонливість (Вол., Місячне срібло, 1961, 105).
3. перен., розм. Накидатися на кого-небудь з докорами, лайкою і т. ін.; нападати. Увіходить Ліза.. Вона в кепському гуморі, сердита і зараз же накочується на Джимі (Коч., II, 1956, 156); Як вернувся додому без грошей Семен, як накотиться на його жінка: ти пішов між чужі люде з грішми та почав пиячити!.. (Сл. Гр.).
4. тільки недок. Пас. до накочувати 1 - 3.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накочуюся | накочуємося |
2 особа | накочуєшся | накочуєтеся |
3 особа | накочується | накочуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накочуватимуся | накочуватимемося |
2 особа | накочуватимешся | накочуватиметеся |
3 особа | накочуватиметься | накочуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | накочувався | накочувалися |
Жіночий рід | накочувалася | |
Середній рід | накочувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | накочуймося | |
2 особа | накочуйся | накочуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | накочуючись | |
Минулий час | накочувавшись |